Який він, сучасний викладач? Які має цілі? Які прагнення? Чим цікавиться та який приклад показує тим, кого навчає? І головне – чи легко навчати? На всі ці питання ми знайшли відповідь, поспілкувавшись із доцентом кафедри оперативного мистецтва полковником запасу Андрієм Чухлатим.
Про головні правила військового викладача та амбіційність як шлях до успіху, читайте в матеріалі до Дня працівників освіти.
«Служіння Батьківщині в усі роки вважалося справою благородною. Усвідомлення цього завдання, як особистого обов’язку перед нею, необхідність підкорити свої інтереси потребам українського народу. Так вважали більшість моїх однолітків і звісно я», - розповідає Андрій Чухлатий.
Так сталося і в житті нашого сьогоднішнього героя. Військове училище, служба у військах на різних командних та штабних посадах протягом 20 років. Потім військова академія, по закінченню якої з’явилась можливість навчати майбутніх офіцерів у Національній академії Національної гвардії України.
Саме викладацька діяльність у житті Андрія Чухлатого розпочалась з серпня 2003 року. За 18 років діяльності від викладача до заступника начальника Академії він викладав різні дисципліни. Це - загальна тактика, тактика підрозділів Внутрішніх військ, тактика Національної гвардії України. Навчання проводив з усіма категоріями навчаємих (студенти, курсанти, офіцери оперативно-тактичного рівня, офіцери курсів підвищення кваліфікації).
«Перше своє заняття я проводив на тактичному полі у навчальному центрі Академії. Курсанти відпрацьовували питання, пов’язані з підривними роботами. Взвод курсантів дивився мені в очі і чекав відповідь: хто перший буде виконувати вправу? Досвід служби дав стовідсоткову відповідь - саме командир своїм прикладом має показати! Тому адаптація від військовослужбовця до викладача пройшла дуже швидко», - пригадує Андрій Чухлатий.
«Існує міф про те, що сучасні слухачі не хочуть вчитися. Натомість вони просто не хочуть вивчати те, що їм нав’язують. Я намагаюсь свої заняття готувати та проводити доступною мовою, щоб слухачі активно спілкувалися в аудиторії, так і поза нею. Звичайно, це не простий процес, але дієвий. Потрібно впроваджувати вимоги сьогодення, і кожному, хто навчає, треба працювати над собою, не зупинятись на досягнутому», - розповідає Андрій Чухлатий.
Якщо говорити про викладання матеріалу для офіцерів оперативно-тактичного факультету, Андрій Валерійович говорить, що це складний, але водночас дуже цікавий процес. З одного боку - це досвідчені офіцери, що мають в більшості потужний практичний досвід, з іншого боку - це офіцери, що прагнуть отримати ще більше знань та вмінь, які дадуть можливість якісно виконувати службово-бойові завдання за посадами у військах.
«Багато хто називає професію викладача особливим покликанням і з цим не можна не погодитися. Змінюються умови, засоби, методи навчання і виховання, та незмінним залишається головне призначення військового викладача – навчити офіцерів бути дійсними захисниками своєї Батьківщини. І я гордий своїм покликанням по життю. Також у мене є викладацьке правило – хто прийшов до мене на заняття, повинен отримати знання, які залишиться у нього на все життя».
